Предмет і метод мікроекономіки icon

Предмет і метод мікроекономіки



НазваниеПредмет і метод мікроекономіки
страница1/4
Дата конвертации27.12.2012
Размер432.15 Kb.
ТипДокументы
источник
  1   2   3   4
1. /Dodat.doc
2. /Rozd-1.doc
3. /Rozd-1a.doc
4. /Rozd-2.doc
5. /Rozd-2a.doc
6. /Rozd-3.doc
7. /Rozd-3a.doc
8. /Rozd-4.doc
9. /Rozd-5.doc
10. /Tityl.doc
11. /Zmist.doc
12. /literatura.doc
13. /peredmova.doc
Додаток 1
Предмет і метод мікроекономіки
Рішення споживача щодо придбання блага Х залежить від доходу, яким він розпоряджається в певний проміжок часу. Зміни у доході (бюджеті) можуть привести до зміни кількості блага Х
Базовий рівень
Постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі вит­рати є змінними. Постійні витрати
Інформації про ринкові процеси; відсутність вхідних і вихідних бар’єрів до ринку
Тема 12 Олігополія Базовий рівень змістовна частина
Тема 14 утворення похідного попиту
Тема 17 Загальна рівновага конкурентних ринків
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни За загальною редакцією А. П. Наливайка
Методичні вказівки до самостійного опрацювання матеріалу 10 Практичні завдання 10
Список літератури основна література Гальперин В. М., Игнатьев С. И., Моргунов В. И. Микроэкономика: в 2 т. / Под ред. В. М. Гальперина. Спб.: Экон шк., 1994
Базовий рівень, що передбачає запам’ятовування та осмислення понятійного апарату, основних категорій, явищ, закономірностей тощо; нормативний рівень

Тема 1

Предмет і метод мікроекономіки

Базовий рівень

змістовна частина


Разом із багатогранним прогресом людства розвивається й економічна теорія, що на сьогодні складається з певних напрямків, кожен з яких виконує специфічні завдання. Надскладна економічна система досліджується та теоретично узагальнюється в різних видах аналізу. Серед видів теоретичного аналізу можна виділити такі:

— сутнісний, завданням якого є формулювання економічних законів, тобто стійких, сутнісних, таких, що повторюються, внутрішніх зв’язків і відносин між економічними явищами;

— історичний, ретроспективний, у межах якого певне економічне явище чи процес розглядається на етапах виникнення, становлення та розвитку;

— кількісний, потрібний для виміру економічної діяльності, для її управління;

— мотиваційний, за допомогою якого економічним агентам різних рівнів розкриваються спонукальні мотиви діяльності та прий­няття рішень;

— порівняльний, що дає змогу зіставити результати економічної діяльності у часі та у просторі, порівняти різні позиції, моделі тощо;

— функціональний, основним призначенням якого є аналіз функ­ціональних залежностей між основними економічними параметрами, що дає змогу прогнозувати ланцюг причинно-наслідкових зв’язків в економіці, наперед визначаючи очікувані результати рішень, що приймаються.

Розглядаючи структуру сучасної економічної теорії, варто зазначити, що сутнісним видом теоретичного аналізу займається переважно політична економія, а теорія функціонального аналізу представлена макро- та мікроекономікою.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами — мікросистемами (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтернативне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходяться поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, част­кова та загальна ринкова рівновага тощо.

Рідкісність, або об’єктивна обмеженість, ресурсів суспільства, з одного боку, та безмежність бажань і потреб людей — з іншого, є ключовими вихідними проблемами мікроекономіки, яка може бути визначена як наука, що вивчає обгрунтування вибору самостійними економічними одиницями. При цьому мікроекономіка виходить з гіпотези про раціональність намірів, рішень і дій мікросистем, тобто йдеться не тільки про раціо­нальність цілей економічних агентів (субстанційна раціональність), а й про раціональність способів їх досягнення (процедурна раціональність).

Головна мета даної дисципліни — сформувати у слухачів, студентів знання поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах, озброїти їх універсальним інструментом прийняття оптимальних господарських рішень за наявних обмежених засобів та альтернативних можливостей їх використання.

У результаті вивчення курсу студент, слухач:

— має розуміти універсальний інструментарій для вивчення поведінки економічних суб’єктів у ринкових умовах і методи її оптимізації;

— вміти визначати, до якого розділу економічної науки слід звернутися, коли є потреба вибору за сформульованої мети, обмежених ресурів і альтернативних можливостей їх використання;

— набути знань з основ функціонування ринкового механізму, узгодження попиту і пропозиції, прагнення ринкової системи до рів­новажного стану;

знати:

а) принципи раціональної поведінки мікросистем на ринках;

б) термінологію та основні засоби мікроекономічного аналізу;

вміти:

а) застосовувати прийоми мікроекономічних досліджень для аналізу ефективності функціонування самостійних господарських систем;

б) самостійно виконувати техніко-економічні розрахунки, пов’я­зані з обгрунтуванням раціональної поведінки мікросистеми.

Отже, одне з важливих завдань курсу — скласти уявлення про те, що успіх будь-якого бізнесу залежить не тільки від наявності стартового капіталу й підприємницького хисту, а й від знання закономір­ностей функціонування економічних мікросистем у різних ринкових ситуаціях й вміння їх ефективно застосовувати.

Для успішного оволодіння курсом недостатньо механічного запам’ятовування певного обсягу інформації. Необхідно творчо осмис­лювати явища, що вивчаються. Набуті знання мають стати складовою загальної культури спеціаліста, громадянина.

Основні терміни

Мікроекономіка — розділ економічної теорії, що вивчає поведінку окремих суб’єктів господарювання (домогосподарство, підприємство, інші учасники ринкових операцій) за умов рідкісності (обмеженості) ресурсів та альтернативності напрямів їх використання.

Основні проблеми мікроекономіки — розміщення споживчих благ і виробничих ресурсів за умов досконалої та недосконалої конкуренції, ціноутворення на різних ринках і ринкова координація.

Основні методи мікроекономіки — метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного та графічного аналізу. Широко застосовується математичний інструментарій.

Раціональність — принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого суб’єкт завжди намагається отримати за даних умов екстремальний, найкращий для себе результат. Уважається, що всі економічні суб’єкти діють раціонально як при визначенні мети своєї діяльності, так і при виборі способів її досягнення.

Ринкові структури — певні типи взаємозв’язку між попитом і пропозицією, які зумовлюють механізми встановлення ціни та досяг­нення ринкової рівноваги.

Запитання та завдання для самоперевірки

Б.1. Що вивчає мікроекономіка як галузь економічної теорії (на відміну від політичної економії та макроекономіки)?

Б.2. Чи є проблема вибору за умов рідкісності ресурсів такою, що розглядається тільки мікроекономікою?

Б.3. Як ви розумієте поняття «субстанційна раціональність», «процедурна раціональність»?

Б.4. Чи є раціональною поведінка спортсмена, який поставив собі за мету встановити новий олімпійський рекорд?

Б.5. Укажіть єдино правильну відповідь:

Б.5.1. Яке з нижченаведених слів за сенсом найтісніше пов’язане зі словом «економічний»:

а) безкоштовний;

б) рідкісний;

в) багатий;

г) надмірний.

Б.5.2. Якими двома основними причинами можна пояснити існування економічних проблем?

а) впливом держави на економіку та зростанням населення Землі;

б) забрудненням навколишнього середовища та існуванням транснаціональних корпорацій;

в) наявністю безробіття та інфляції;

г) необмеженістю бажань людей та обмеженістю ресурсів.

Б.5.3. Економіку в цілому найкраще можна визначити як:

а) взаємодію рішень на макро- і мікрорівнях;

б) вивчення поведінки людей та підприємств щодо виробництва, розподілу та споживання обмеженої кількості товарів;

в) практичне випробовування вартісних показників шляхом використання дедукції та індукції;

г) використання політики спростовування фактів і гіпотез.

Б.5.4. У ринковій економіці проблеми що виробляти, як виробляти і для кого виробляти вирішуються:

а) комітетом з планування;

б) виборним органом;

в) ціновим механізмом;

г) жодним із трьох вищезазначених способів.

Б.5.5. Мікроекономічна теорія вивчає, як ринкова економіка визначає:

а) ціну товару;

б) ціну послуг;

в) ціну економічних ресурсів;

г) будь-які ціни.

Б.5.6. Будуючи моделі, економісти:

а) розробляють припущення, які спрощують ситуацію;

б) включають усю наявну інформацію;

в) мають використовувати математичні моделі;

г) намагаються дублювати реальний світ.

Б.5.7. Мікроекономіка:

а) оперує сукупними чи загальними рівнями доходів, зайнятості та виробництва;

б) докладно досліджує окремих економічних суб’єктів, які станов­лять економічну систему;

в) вивчає детальну інформацію про окремі сегменти економічної системи;

г) базується на широкому підході до діяльності економічної системи.

Відповіді на тести: Б.5.1 б); Б.5.2 г); Б.5.3 в); Б.5.4 в); Б.5.5 г);

Б.5.6 а); Б.5.7 б).

НОРМАТИВНИЙ РІВЕНЬ

ЗМІСТ ТЕМИ ЗА ПРОГРАМОЮ

 Мікроекономіка як складова частина теоретичної економіки. Багатоаспектність теоретичного аналізу економічних систем. Проблема обмеженості ресурсів і необхідності вибору. Альтернативність цілей використання обмежених ресурсів і раціональність поведінки суб’єктів ринкових відносин. Макро- та мікроекономіка як найважливіші складові сучасної теоретичної економіки, як методологічна, термінологічна, інструментальна база конкретних економічних дисциплін.

 Предмет, концептуальні основи і методологія мікроекономіки. Предмет курсу. Суб’єкти та об’єкти економічних відносин на мікрорівні. Індивід. Домогосподарство. Ділова одиниця (підприємство). Держава. Методологія мікроекономіки: граничний аналіз, моделювання (графічне, аналітичне, табличне), оптимізація та визначення рівноваги, порівняльна статика.

Нормативна і позитивна мікроекономіка. Тезаурус дисципліни: благо, попит, пропозиція, ринок, граничні величини, рівновага тощо.

 Мета, завдання і зміст дисципліни. Мета і завдання дисципліни. Блочно-змістова схема дисципліни. Взаємозв’язок з іншими дисциплінами.

Методичні вказівки
до самостійного опрацювання матеріалу


У всіх підручниках основної частини списку рекомендованої літератури представлене авторське бачення сутності, місця, ролі, предмету, методів мікроекономіки. Разом з тим, враховуючи специфіку самостійного опрацювання навчального матеріалу, варто звернути увагу на викладення вступних положень у підручнику [3, с. 7—30] — в главі «Економічний образ мислення». Особливо ефективним буде використання цього підручника [те саме; с. 7—54] при вивченні вступної теми.

У результаті вивчення даної теми студент повинен:

знати поняття (додатково до наведених у переліку основних термінів): обмеженість ресурсів та альтернативність використання ресурсів, суб’єкти та об’єкти економічних відносин на мікрорівні, методи мікроекономічного аналізу, нормативна і позитивна мікроекономіка, порівняльна статика та динамічний аналіз і рівновага;

розуміти: сутність і мету мікроекономічного теоретичного аналізу, його концептуальні основи; місце мікроекономіки у загальній теоретичній економіці, роль цієї галузі знань у формуванні методологічної, термінологічної та інструментальної бази приклад­ної економіки;

вміти: пояснити зв’язок з іншими дисциплінами теоретичної економіки; показати логічно-структурну побудову даної дисципліни; визначити основні проблеми мікроекономіки та основні методи дослідження їх, якими користується мікроекономіка.

Практичні завдання

Н.1. Яке з наведених нижче тверджень є некоректним?

а) основними проблемами мікроекономіки є: що, як і для кого виробляти;

б) мікроекономіка вивчає економічну поведінку окремих господарських одиниць;

в) мікроекономіка досліджує процес переходу економічної одиниці від одного стану рівноваги до іншого;

г) мікроекономіка вивчає поведінку суб’єктів господарювання у порівняльній статиці, а не в динаміці.

Н.2. Виберіть один з варіантів напрямів мікроекономічного аналізу, який є, на ваш погляд, найповнішим:

а) порівняльна статика, загальна рівновага, позитивна економіка;

б) порівняльна статика, часткова рівновага, нормативна економіка;

в) динамічний аналіз, часткова рівновага, позитивна економіка;

г) порівняльна статика, часткова рівновага, позитивна економіка.

Н.3. Для кожного з наведених нижче положень, які мають цифровий номер, виберіть відповідний термін чи поняття:

а) рідкісність;

б) предмет економічної теорії;

в) нормативна економіка;

г) позитивна економіка;

д) мікроекономіка;

е) макроекономіка;

є) індукція;

ж) дедукція;

з) гіпотеза;

и) принципи (закони);

і) кореляція;

й) логічно помилкова побудова «post hoc, ergo proter hoc»;

к) припущення «за інших рівних умов»;

л) економічне мислення.

1. Метод розмірковувань, за допомогою якого гіпотеза перевіряється на реальних економічних фактах.

2. Припущення, за яким усі інші явища, крім того, що використовується в аналізі, розглядаються як незмінні.

3. Метод висновків, який грунтується на узагальненні фактів.

4. Обмеженість ресурсів, які є необхідними для задоволення безмежних матеріальних потреб суспільства.

5. Узагальнення, яке характеризує мотиви і поведінку індивідів та інституцій.

6. Вивчення ефективності використання обмежених виробничих ресурсів, необхідних для задоволення потреб суспільства.

7. Розділ економічної теорії, в якому економіка досліджується як цілісна система, формуються цілі економічної політики і визначаються інструменти, необхідні для її реалізації.

8. Напрям в економічній науці, який грунтується на оцінних міркуваннях щодо того, якими мають бути економіка, цілі економічного розвитку та економічна політика.

9. Прийняття раціональних рішень на основі зіставлення витрат і вигод.

10. Розділ економічної теорії, в якому досліджуються, по-перше, самостійні економічні одиниці (підприємства, домогосподарства, інші), по-друге, окремі ринки, ціни на товари та формулюються принципи ефективної поведінки продавців і покупців.

11. Аналіз фактів (даних), на основі яких формулюються принципи економічної поведінки.

12. Некоректна послідовність розмірковувань, за якою подія, що передує іншій, розглядається як її причина.

13. Систематичний та обумовлений зв’язок між двома видами явищ.

14. Наукове припущення, яке робиться для пояснення будь-якого явища і яке вимагає перевірки на практиці та теоретичного обгрунтування для того, щоб стати достовірною теорією.

Поглиблений рівень

Орієнтовна тематика проблем
для дискусій і наукових досліджень


П.1. Становлення та розвиток мікроекономіки як галузі знань.

П.2. Історія мікроекономічної думки в Україні.

П.3. Еволюція методів мікроекономічного аналізу.

П.4. Маржинальна революція і мікроекономіка.

П.5. Рідкісність ресурсів та альтернативність вибору: мікроекономічний аналіз.

П.6. Позитивна і нормативна теоретична економіка: сутність, принципи, методи.

П.7. Ринкова система: мікроекономічний підхід.

П.8. Мікроекономічна теорія як теорія цін.

П.9. Проблеми координування економічних виборів суб’єктів господарювання.

П.10. Моделювання в мікроекономічній теорії.

Інтеграційно-прикладні аспекти
мікроекономіки як галузі знань
і як навчальної дисципліни


Як складова сучасної економічної теорії мікроекономіка, перш за все, тісно пов’язана з політичною економією та макроекономікою, а разом вони покликані сформувати теоретичні основи для подальшого навчання за будь-яким економічним чи управлінським фахом. Саме тому на поглибленому рівні вивчення теми доцільно проаналізувати роль кожної із складових економічної теорії. Послідовна робота над темою має також передбачати огляд взаємозв’язків мікроекономіки з конкретними економічними дисциплінами.

Нижче наведено орієнтовну тематику рефератів, доповідей, дослідницьких робіт за зазначеними напрямами:

П.11. Зміст, співвідношення та генезис термінів «політична економія», «економічна теорія», «теоретична економіка», «економікс».

П.12. Спільність і відмінність між макро- та мікроекономікою.

П.13. Сучасні тенденції у розвитку складових економічної теорії.

П.14. Мікроекономіка як найважливіший елемент теоретичної бази прикладних економічних дисциплін.

П.15. Співвідношення мікроекономічної теорії та теорії економіки підприємства (чи іншої навчальної дисципліни).


РОЗДІЛ 1

ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА

Тема 2

ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ
ТА ПОВЕДІНКА СПОЖИВАЧА

БАЗОВИЙ РІВЕНЬ
ЗМІСТОВНА ЧАСТИНА

Мікроекономічний аналіз поведінки індивіда-споживача базується на мотиваційній концепції прагнення споживача задовольнити свої потреби. Матеріально-уречевлені засоби та послуги, що спроможні задовольнити потреби, називають благами. Переважну більшість благ відносять до категорії економічних, створених людською працею в результаті альтернативного вибору використання обмежених ресурсів. Споживач здійснює свій вибір благ, керуючись власними потребами та наявними коштами. Загальною основою для зіставлення різноманітних варіантів заведено вважати корисність благ — їх здатність задовольняти потребу. Корисність — поняття суб’єктивне, для різних споживачів корисність тих самих благ суттєво різниться.

Споживання благ підвищує рівень добробуту споживача не однаковою мірою, що визначається особистими перевагами, уподобаннями. Іноді в результаті вибору спостерігається зниження рівня добробуту внаслідок споживання антиблага — блага, що набуває негативної корисності (взагалі — забруднене повітря, вибірково — дим від паління цигарки для того, хто не палить).

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

, (2.1)

де — рівень корисності; — кількість споживаних благ, одиниць; — кількість видів благ.

Вирізняють два основних підходи до формалізації вибору споживачів, з яких випливають різні рівні кількісної порівнянності корис­ності благ. Це виражається кількісною (кардиналістською) та по-
рядковою (ординалістською) функціями корисності. За кількісною
функцією

(2.2)

можна простежити залежність між зміною кількості одиниць одного споживаного блага X за незмінної кількості інших благ і відповідною зміною рівня корисності, що також має кількісний вимір (скажімо, в умовних одиницях — ютилях). При цьому сумарна корисність усіх споживаних одиниць блага називається сукупною корисністю (TU), а прирощення сукупної корисності за збільшення споживання блага на одиницю — граничною корисністю (MU).




Рис. 2.1. Зміна сукупної
та граничної корисності блага Х
у процесі його пропорційного
споживання
За умови, що споживання інших благ не змінюється, а благом Х споживач насичується, задоволення від споживання наступної одиниці (порції) цього блага зменшується, тобто гранична корисність кожної наступної одиниці блага Х знижується. Це емпіричне положення має фундаментальний характер, стосується всіх еко­номічних благ і називається законом спадної граничної корисності. Закон є справедливим передусім для одного акту споживання (за годину, день, тиждень, місяць тощо), його дія для більшості благ розпочинається з другої одиниці. Проілюструвати дію закону можна за допомогою графіків сукупної і граничної корисності, що відповідають один одному (рис. 2.1).

Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості інших благ задля придбання однієї додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності, а саме: маючи обмежені кош­ти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) так, щоби корисність, отримана від останньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:

, (2.3)

де MUX, MUY — гранична корисність, відповідно, блага X та Y, ютиль; PX, PY — ціна, відповідно, блага X та Y, грош. од.

Рівняння (2.3) розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступним чином:

, (2.4)

Звідси можна зробити висновок, що за зміни ціни одного з благ, скажімо, Х, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага Х означатиме зацікавленість споживача у збільшенні його купівлі, а значить, падіння MUХ. Це буде продовжуватися до відновлення рівності (2.4). Очевидно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару Х приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.
  1   2   3   4




Похожие:

Предмет і метод мікроекономіки iconПолучим: 
Метод разложения на множители, уравнения, сводящиеся к квадратным, однородные уравнения, метод введения вспомогательного аргумента,...
Предмет і метод мікроекономіки iconВопросы к экзамену по дисциплине «Правоведение»
Система права: понятие и структура. Предмет и метод правового регулирования. Основные отрасли современного российского права
Предмет і метод мікроекономіки iconПроектная деятельность как условие развития творческих способностей учащихся в предмете «Технология»
Метод проектов не является принципиально новым в мировой педагогике. Этот метод возник во второй половине X ix века в школах США...
Предмет і метод мікроекономіки iconТема Понятие труда. Предмет, метод и система трудового права 7
Общая характеристика важнейших федеральных законов как источников трудового права 15
Предмет і метод мікроекономіки icon1. теория государства и права предмет и метод теории государства и права
Развитие рыночных отношений в России вызывает изменения не только в экономической, но и в политической, социальной жизни
Предмет і метод мікроекономіки iconЛабораторная работа №2 по вычислительной математике. Тема:«Решение системы линейных уравнений»
Составить программы решения системы линейных уравнений, используя метод Гаусса, итерационный метод, метод Гаусса-Зейделя
Предмет і метод мікроекономіки iconДокументи
1. /Метод письма 9 кл в Рособрнадзор/Алгебра метод письмо 2008 9 кл ок.doc
2.
Предмет і метод мікроекономіки iconИнтерактивное учение, интерактивная демонстрация, интерактивный опрос
Способы повышения плотности опроса и включенность в урок (метод тестирования, метод проектов)
Предмет і метод мікроекономіки iconДокументи
1. /метод интервалов/Бланк ответа.doc
2. /метод...

Предмет і метод мікроекономіки iconДоклад муниципального бюджетного
Применяемые технологии: метод проектов, проблемное обучение, интерактивные технологии, информационные технологии, метод образовательного...
Предмет і метод мікроекономіки iconМетод проектов и его применение в обучении
В настоящее время принят другой подход, ориентированный на развитие самостоятельного мышления учащихся. Немаловажную роль в достижении...
Разместите кнопку на своём сайте:
Документы


База данных защищена авторским правом ©www.lib2.podelise.ru 2000-2013
При копировании материала обязательно указание активной ссылки открытой для индексации.
обратиться к администрации
Документы